РЕКВІЄМ МИРУ (текст твору)

1. FRATRES IN UNUM, Psalm 133 — David (circa 1000 B.C.)

Quam incundum habitate fratres in unum
Ecce quam bonum et quam decorum habitate fratres in unum,
Sicut unguentum optimum in capite quod descendit in barbam,
Barbam Aaron quod descendit super ora vestimenti eius
Sicut ros Hermon qui descendit in montem Sion
Quoniam illic mandavit Dominus benedictionem
Et vitam usque in saeculum.

БРАТИ У ЗГОДІ, Псалом 132, Латинська

Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!
Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду,
Ааронову бороду, що спливає на кітці одежі його!
Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону,
Бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!

BROTHERS IN UNITY, Psalm 133, Latin

How pleasant it is when brothers live together in unity!
Behold, how good and honorable it is when brothers live together in unity!
It is like precious oil poured on the head, running down on the beard.
Running down on Aaron’s beard, down upon the collar of his robes.
It is like the dew of Hermon, which falls on Mount Zion.
For there the Lord has bestowed His blessing, even life forevermore.

2. REQUIEM AETERNAM

Requiem aeternam dona eis, Domine. Et lux perpetua luceat eis.

СПОЧИВАЙТЕ ВІЧНО, Латинська

Вічний спочинок даруй їм, о Господи, і нехай вічне світло осяває їх.

REST ETERNALLY, Latin

Eternal rest give unto them, O Lord, and let perpetual light shine upon them.

3. LONG BLACK ARM, Wilfred Owen (1893–1918), British

Be slowly lifted up, thou long black arm,
Great gun towering toward Heaven, about to curse…
Reach at that arrogance, which needs thy harm,
And beat it down before the sins grow worse…
But when thy spell be cast complete and whole,
May God curse thee, and cut thee from our soul!

ДОВГА ЧОРНА РУКА, Вілфред Оуен (1893–1918), Англійська

Вгору здіймайся поволі, довга чорна рука,
Велика рушниця, що підноситься до Небес, аби проклинати…
Досягни погорди тої, якій потрібне зло твоє,
І збий його раніше, ніж гріхи стануть гіршими…
А коли заклинання твоє буде завершене й повне,
Нехай Бог прокляне тебе і відсіче тебе від нашої душі!

4. BUGLES SANG, Wilfred Owen (1893–1918), British

Bugles sang, saddening the evening air,
And bugles answered, sorrowful to hear.
Voices of boys were by the riverside.
Sleep mothered them; and made the twilight sad.
The shadows of the morrow weighed on men.
Voices of old despondency resigned.
Bowed by the shadow of the morrow, slepts
The dying tone of receding voices that will not return.
The wailing of the high far-travelling shells
And the deep cursing of the provoking.
The monstrous anger of our tacitum guns
The majesty of the insults of their mouths.

СПІВАЛИ СУРМИ, Вілфред Оуен (1893–1918), Англійська

Співали сурми, вечірнє повітря наповнювали сумом,
І сурми відгукувалися, гірко було їх чути.
Голоси хлопців на березі річки лунали.
Сон заколисував їх; печальними сутінки стали.
Тіні наступного дня гнітили людей.
Відійшли голоси давньої зневіри.
Упокорене тінню завтрашнього дня, згасало звучання голосів,
що віддалялись і вже не повернуться більше.
Стогін далекобійних снарядів на висоті
І важке прокляття в люті.
Наших безмовних гармат жахливий гнів,
Величчя нападів їхніх стволів.

5. ANI SHALOM
Я — ЛЮДИНА МИРУ, Псалом 119, Іврит

До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. Господи,
визволи душу мою від уст неправедних, від язика облесливого. Що
дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? Він — як гострі стріли
сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. Горе мені, що я перебуваю
у Мосоха, живу біля шатрів кидарських. Довго перебувала душа моя з
тими, що не бажають миру. Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю
до них, вони повстають проти мене без вини.

I AM A MAN OF PEACE, Psalm 120, Hebrew

I call on the LORD in my distress, and He answers me.
Save me, O LORD, from lying lips and from deceitful tongues.
What will he do to you and what more besides, O deceitful tongue?
He will punish you with a warrior’s sharp arrows, with burning coals of the
broom tree.
Woe to me that I dwell in Meshech, that I live among the tents of Kedar!
Too long have I lived among those who hate peace?
I am a man of peace; but when I speak, they are for war.

6. BANI ADAM, part 1, Sa’adi Shirazi (1213–1293), Farsi (Persian)

ДІТИ АДАМА, частина 1, Сааді Ширазі (1212–1293), Фарсі (Перська)

Діти Адама є членами одного тіла,
Які створені від тієї ж самої першопричини;
Якщо один член болить,
Інші члени не можуть бути в спокої.

ДІТИ АДАМА, частина 2, Ахмед Шаукі (1870–1932), Єгипет (Арабська)

Доброта, шляхетність, провід, покора народилися того ж дня, що і Ісус.
Його прихід осяяв світ, Його світло навкруг променить.
Як промені світанку струмують крізь Всесвіт — так і знак Ісуса (Месії)
випромінюється.
Світ Він наповнив світлом, вся земля яскраво сяє в пишноті.
Ні загрози, ні тиранії, ні помсти, ні меча, ні вторгнень, ні кровопролиття
(такого Він не використовував у поклику до нової віри).

CHILDREN OF ADAM, part 1, Sa’adi Shirazi (1213–1293), Farsi (Persian)

Children of Adam are members of one body
Who are created from the same origin;
If one member is in pain,
The other members cannot be at peace.

CHILDREN OF ADAM, part 2, Ahmad Shawqi (1870–1932) Egyptian/
Arabic

Kindness, chivalry, guidance and humility were born the day Jesus was born.
His coming brightened the world,
His light illumined it.
Like the light of dawn
flowing through the universe —so did the sign of Jesus (the Messiah) flow.
He filled the world with light,
making the earth shine with its brightness.
No threat, no tyranny, no revenge,
no sword, no raids, no bloodshed (did He use in His call to the new faith.)

7. KYRIE ELEISON, Latin and Greek Liturgy

Kyrie, Miserere nobis
Kyrie, dona nobis pacem
Kyrie eleison
Dona nobis pacem
Christe eleison
Exaudi orationem meam
Dona nobis pacem

ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ, Латинська і грецька літургія

Господи, помилуй нас!
Господи, даруй нам мир!
Господи, помилуй,
Даруй нам мир!
Христе, будь милостивий,
Почуй мою молитву;
Даруй нам мир!

LORD, HAVE MERCY, Latin and Greek Liturgy

Lord, have mercy on us
Lord, grant us peace
Lord, have mercy
Grant us peace
Christ, have mercy
Hear my prayer
Grant us peace

8. THE STUPIDITY OF WAR, Victor Hugo (1802–1885) French

Servant without eyes, childish Penelope,
Cradle where newborn Chaos rocks,
War, oh war,
Who busies herself with the clash of troops,
Filled with the furious blasts of trumpets,
Oh drinker of blood, who-fierce, shriveled,
Hideous — drags man along in her drunkenness;
(Hidden where fate is disfigured, where God flees
Or where reasoning hovers, darker than the night)
Gigantic folly, armed with wind and lightning,
What use are you, Monster? What use are you, Smoky One?
What if your destruction reconstructs evil,
What if in your blood lust, you seek the animal in us all
What if you don’t know, within the shadows
Where your opportunity grovels,
How to bring down an emperor
Without creating another?

БЕЗГЛУЗДЯ ВІЙНИ, Віктор Гюго (1802–1885) Французька

Служниця без очей, Пенелопа юна,
Колиска, де новонароджений Хаос гойдається,
Війна, о війна,
Яка зіткненням армій займається.
Наповнена шаленим ревінням труб,
О кровопивце жорстока, зморщена,
Огидна — втягуєш людину в пияцтво своє;
(Схована там, де долю спотворено, де Бог цурається
Або де нависають доводи, темніші від ночі)
Гігантське божевілля, вітром і блискавкою озброєне,
Яка в тобі користь, потворо?
Яка користь в тобі, димом огорнена?
Яка, коли твоя руйнівна справа зло відновлює?
Яка, коли зі своєю жадобою крові ти шукаєш тварину в усіх нас?
Яка, коли ти не знаєш, перебуваючи в сутінках,
Де плазують твої можливості;
Як повалити імператора
І не створити іншого?

9. ПІСНЯ ПРО БОЙОВІ КОЛІСНИЦІ, Дао Фу (приблизно 12 ст.),
Мандаринська (Китайська)

Вози грюкають і торохтять, коні ржуть і хроплять;
Новобранці марширують, при стегні лук і стріли в кожного;
Батьки й матері, дружини і діти біжать проводжати їх — здійняли пилу
так багато, що Сіань-янський міст побачить не можна!
І сім’ї смикають їх за одяг, тупають в гніві ногами,
Блокують шлях і ридають — звуки їхнього плачу підносяться просто
вгору, атакуючи небеса…
Прикордонні стовпи рухаються від крові, якої вистачить, щоб океан
наповнити; а завойовницькі мрії Імператора, який любить війну, ще не
скінчилися.
Хіба ви не чули, сер, що в нашій землі Хань повсюди, в двостах
префектурах на схід від гір тисячі маленьких сіл; тут не росте нічого, крім
колючок.
І навіть там, де є сильна дружина, що добре мотикою й плугом орудує,
Бідні посіви зростають змученими на нечисленних полях.
Ще гірше чоловікам Цинь; вони такі хороші бійці,
Їх ганяють з бою в бій, наче собак або курей …
Це справжнє лихо — народити сина в наші дні,
Набагато краще дочок мати;
Дочку ви принаймні можете заміж за сусіда віддати,
Але син народився тільки щоб померти, тіло його загубилося в дикій траві…
Чи бачив мій пан береги Коконора?
Білі кістки там лежать на дорогах, і їх не збирають.
Нові привиди жалібно стогнуть, а старі привиди ридають; під похмурим
небом їхні голоси кричать під дощем.

BALLAD OF THE ARMY CARTS, Dao Fu — (circa 12 AD), Mandarin
(Chinese)

Wagons rattling and banging, horses neighing and snorting,
The conscripts marching, each with bow and arrows at his hip,
Fathers and mothers, wives and children, running to see them off —
So much dust kicked up you can’t see Xian-yang Bridge!
And the families pulling at their clothes, stamping feet in anger,
Blocking the way and weeping —
The sound of their wailing rises straight up to assault heaven…
The frontier posts run with blood enough to fill an ocean,
And the war-loving Emperor’s dreams of conquest have still non ended.
Haven’t you heard, sir,
In our land of Han, throughout the two hundred prefectures east of the
mountains thousands of little hamlets; growing nothing but thorns
And even where there is a sturdy wife to handle hoe and plough,
The poor crops grow raggedly in haphazard fields.
It’s even worse for the men of Qin; they’re such good fighters
They’re driven from battle to battle like dogs or chickens…
Truly, it is an evil thing to bear a son these days,
It is much better to have daughters;
At least you can marry a daughter to the neighbor,
But a son is born only to die, his body lost in the wild grass…
Has my lord seen the shores of the Kokonor?
The white bones lie there in drifts, uncollected.
New ghosts complain and old ghosts weep, under the lowering sky their
voices cry out in the rain.

10. НЕ БЫВАТЬ ТЕБЕ В ЖИВЫХ…, Анна Ахматова (1889–1966), Русский

Не бывать тебе в живых,
Со снегу не встать.
Двадцать восемь штыковых,
Огнестрельных пять.
Горькую обновушку
Другу шила я.
Любит, любит кровушку
Русская земля.

YOU ARE NOT DESTINED TO STAY AMONG THE LIVING…, Anna
Akhmatova (1889–1966), Russian

You are not destined to stay among the living,
You will not rise from the snow…
Twenty-eight wounds inflicted by bayonets,
Five gun-shot wounds.
A bitter new shroud
For my beloved I sewed.
Oh, how Russian earth
loves, loves blood.

11. HIROSHIMA LACRIMOSA

СЛЬОЗИ ЗА ХІРОСІМОЮ, Тоґе Санкічі (1917–1953), Японська

Цей спалах світла!
Як я зміг би забути!
За хвилину тридцять тисяч людей зникли!
Поверніть батьків,
Поверніть матерів,
Поверніть людей літніх!
Поверніть дітей,
Поверніть мені,
Поверніть людей, яких я знав колись!
Поки ще існують люди, світ людей існує.
Поверніть мир, незруйнований мир.
День гніву перетворить світ на попіл.
Цей день — то одна зі Сльозин, пролитих в риданні за Хіросімою.

TEARS FOR HIROSHIMA, Toge Sankichi (1917–1953), Japanese

That flash of light!
How could I ever forget!
In a moment,
Thirty thousand people vanished!
Bring back the fathers
Bring back the mothers
Bring back the elderly
Bring back the children
Bring me back
Bring back the human beings I once knew
For as long as there are human beings, a world of human beings,
Bring back peace, unbroken peace.
The day of wrath shall consume the world in ashes.
That day is one of weeping Tears for Hiroshima.

12. HÅLL FACKLAN HÖGT
ТРИМАЙТЕ ФАКЕЛ ВИСОКО, Шведська

Запаліть факел надії,
Вдихніть душу живу в його полум’я!
На вівтарі все ще є світло,
Там ще є боги, яких ми просимо.
Тримайте факел високо!
Сіяй, світло любові й миру!
Наш людський світ стає темнішим,
Але вогні все ще можна запалити,
І факели все ще можуть дарувати світло
Разом з посланням, відправленим по всьому світу.

HOLD THE TORCH HIGH, Swedish

Light the torch of hope,
Blow living soul into its flame,
Still there is glow on the altar
Still the gods are there to be asked.
Hold the torch high
Shine the light of love and peace.
Our human world is getting darker,
But the fires can still be lit
And the torches can still give clarity
With a message sent around the world.

13. DULCE ET DECORUM, Wilfred Owen (1893–1918) British

Bent double, like old beggars under sacks,
Knock-kneed, coughing like hags, we cursed through sludge,
Till on the haunting flares we turned out backs,
And towards our distant rest began to trudge.
Men marched asleep, many lost their boots,
But limped on, blood-shod. All went lame, all blind
Drunk with fatigue; deaf even to the hoots of gas-shells dropping softly behind.
Gas! GAS! Quick, boys! — An ecstasy of fumbling
Fitting the clumsy helmets just in time.
But someone still was yelling out and stumbling
And floundring like a man in fire or lime.
Dim through the misty panes and thick green light,
As under a green sea, I saw him drowning.
If in some smothering dreams, you too could pace behind the wagon that we
flung him in, and watch the white eyes writhing in his face…
My friend, you would not tell with such high zest
To children ardent for some desperate glory, the old Lie:
Dulce et decorum est Pro patria mori.
(It is sweet and honorable to die for the father-land)

СОЛОДКО І ПОЧЕСНО, Вілфред Оуен (1893–1918), Англійська

Зігнувшись вдвоє, наче старі жебраки під вагою мішків,
Кульгаючи, кашляючи, наче відьми, ми лаялися у багні, коли відвертались
від вибухів; і до далекого місця нашого відпочинку почали просуватись.
Чоловіки крокували кволо, багато хто втратив свої чоботи, але плелися,
кульгаючи, взуті у кров.
Всі йшли покалічені, незрячі, сп’янілі від втоми.
Траплялось, навіть газові снаряди тихо падали позаду.
Газ! ГАЗ! Швидше, хлопці! — В трансі від невміння.
Вчасно приладнали грубі каски.
Але хтось ще продовжував кричати, спотикався та борсався, як людина у
вогні чи у вапні.
Неясно через затуманені стекла і густе зелене світло, як у зеленому морі,
я побачив його, потопаючого.
Якщо у своїх задушливих снах ти теж міг би йти за тією повозкою, в яку
ми кинули його,
І дивитися в його обличчя з вивернутими білими очима …
Мій друже, ти б не нагадував з таким високим запалом дітям,
Які мріють про безглузду славу, стару побрехеньку:
Dulce et decorum est Pro patria mori.
(Солодко і почесно померти за свою батьківщину).

14. KINDEREN VAN DE VREDE, Menno Simons (1496–1561), Dutch

Wij zijn de kinderen van de Vrede
Die hun zwaarden tot ploegscharen
En speren tot sikkels hebben gemaakt
En kennen geen oorlog meer.

ДІТИ МИРУ, Менно Сімонс (1496–1561), Голландська

Ми — діти миру.
Ті, хто перекував свої мечі на орала,
А списи — на гострі серпи,
І вже більше не знають війни.

CHILDREN OF PEACE, Menno Simons (1496–1561), Dutch

We are the children of peace
Who have beaten their swords into plowshares?
And their spears into pruning hooks,
And know war no more.

WEHRLOS UND VERLASSEN, Carl Röhl (1810–1883), German

Wehrlos und verlassen sehnt sich
Oft mein Herz nach stiller Ruh
Doch Du dekkest mit dem Fittich
Deiner Liebe sanft mich zu
Unter Deinem sanften Fittich
Find’ich Frieden, Trost und Ruh
Denn Du schirmest mich so freundlich
Schützest mich und deckst mich zu
Selig sind die’ welche trauen dem Gott
Children of Peace
We are the children of peace.

САМОТНІЙ І БЕЗЗАХИСНИЙ, Карл Рьоль (1810–1883), Німецька

Коли я беззахисний і самотній,
Моє серце спочинку й спокою жадає;
Тоді Ти розправляєш крила Своєї турботи,
Своєю любов’ю мене огортаєш.
Під лагідним Твоїм крилом
Я знаходжу мир, розраду і спокій,
Бо Ти так щиро мене захищаєш,
Охороняєш мене і утішаєш.
Блаженні ті, хто довіряється Богу.

LONELY AND DEFENSELESS, Carl Röhl (1810–1883), German

When I’m lonely and defenseless
My heart longs for rest and peace,
Then you spread Your wings of caring
With Your love You cover me.
Under Your gentle wing
I find peace, solace and rest,
For You shield me so kindly,
Protect me and console me.
Blessed are they who trust in God.

15. RECONCILIATION, Walt Whitman (1819–1892), American

Word over all, beautiful as the sky,
Beautiful that war and all its deeds of carnage must in time be utterly lost,
That the hands of the sisters,
Death and Night incessantly softly wash again, and ever again, this soild
world;
For my enemy is dead, a man divine as myself is dead,
I look where he lies white-faced and still in the coffin
I draw near, bend down and touch lightly with my lips the white face in the
coffin.

ПРИМИРЕННЯ, Волт Вітмен (1819–1892), Англійська

Слово понад усім, прекрасне, як небо;
Прекрасно, що війна і всі її справи кривавої бійні з часом повинні
повністю зникнути,
Що руки цих сестер,
Смерті і Ночі, безперервно, повільно миють знову і знову, завжди, цей
забруднений світ;
Бо мій ворог мертвий; людина богоподібна, як і я сам, є мертва. Я
дивлюся туди, де він лежить у труні з білим обличчям, спокійний.
Я наближаюся, нахиляюсь і легко губами торкаюсь білого обличчя в
труні.

16. AGNUS DEI, Latin liturgy

Scio enim quod Redemptor meus vivit;
Agnus Dei, Princeps Pacis.
Agnus Dei, Qui tollis peccata mundi
Dona eis requiem
Requiem sempiternam.
Miserere nobis, Deus
Miserere mei, Deus
Si dixerimus quoniam peccatum non habemus
Ipsi nos seducimus et veritas in nobis non est
Si confiteamur peccata nostra fidelis est et
Iustus ut remittat nobis peccata
Et emundet nos ab omni iniquitate.
Et ipse est propitiation pro peccatis
Non pro nostris autem tantum
Sed etiam pro totius mundi
Agnus Dei, Christe Jesu, Princeps Pacis
Dona nobis Pacem.

АГНЕЦЬ БОЖИЙ, Латинська літургія (Йов 19:25; Ісая 9:6; І Івана 1:8–9)

Я знаю, що мій Викупитель живий;
Агнець Божий, Князь Миру.
Агнче Божий, що береш на Себе гріхи світу,
Даруй їм спочинок,
Вічний спочинок.
Помилуй нас, Боже!
Якщо ми стверджуємо, що ми без гріха, ми обманюємо себе, і правди
немає в нас.
Якщо ми визнаємо свої гріхи, Він вірний і праведний,
і простить нам гріхи наші, і очистить нас від усякої неправди.
Він є спокутною жертвою за наші гріхи, не тільки за наші, але й за гріхи
всього світу.
Агнче Божий, Ісусе Христе, Князю Миру,
Даруй нам Мир!

LAMB OF GOD, Latin Mass liturgy (Job 19:25; Isaiah 9:6; I John 1:8–9)

For I know that my Redeemer lives;
Lamb of God, Prince of Peace.
O Lamb of God,
Who takes away the sins of the world,
Grant them rest,
Eternal rest.
Have mercy on us, O God.
If we claim to be without sin,
We deceive ourselves and the truth is not in us.
If we confess our sins, he is faithful and just
And will forgive us our sins and purify us from all unrighteousness.
He is the atoning sacrifice for our sins, not only for ours
But also for the sins of the whole world.
O Lamb of God, Christ Jesus, Prince of Peace, Grant us Peace.