Марія Михайленко (скрипка КСОХ)

Перші слова, які сказала Марія під час нашої зустрічі, були:
 “Я маю навчитися приймати допомогу”.

Марія Михайленко вперше зіграла в складі Київського симфонічного оркестру і хору (КСОХ). Її історія нікого не залишила байдужим.

Марії 44 роки. Вона тричі вимушена переселенка, мати двох чудових дітей і вдова полеглого героя. Має музичну освіту і все своє життя вчила дітей грі на скрипці. Вона вірить, що так може вкладати щось прекрасне в тих, хто поруч: бути поряд із маленькою людиною, яка тільки формується, виховувати її звуком та любов’ю до музики.

Разом із чоловіком і дітьми Марія жила в Луганську, на сході України. Влітку 2014 року вони вирушили у довгоочікувану відпустку, але назад повернутися вже не судилося. Місто окупували російські війська, воно опинилося під обстрілами, і повернення стало надто небезпечним. Перед родиною постала повна невідомість: лише два рюкзаки, невелика сума грошей і жодного плану на майбутнє.

Зрештою, вони дісталися Чернігова. Там мешкали у спеціальному будинку для переселенців разом із п’ятнадцятьма іншими родинами. Чоловік Марії влаштувався на підприємство, де пройшов шлях від простого працівника до керівника відділу. Це був новий розділ їхнього життя.

Повномасштабне вторгнення застало їхню родину зненацька. Як і більшість українців, вони прокинулися від вибухів рано-вранці 24 лютого 2022 року. Чернігів — прикордонне місто, тому бої та обстріли почалися майже одразу. Два тижні родина переховувалася в холодному підвалі. Коли в місті зникли електрика, зв’язок, вода, а продукти та ліки стали недоступними, постало питання евакуації.

Марія з сином змогли виїхати. Чоловік і донька через посилення бойових дій залишилися. Попереду було важке рішення — поїхати з сином за кордон, до Франції. Цілий рік їхня родина жила в розлуці.

У жовтні 2023 року чоловіка Марії призвали до Збройних Сил України. Він прийняв цей виклик, і Марія підтримала його рішення. Через пів року після початку служби його не стало.

Рішення повернутися в Україну, втретє змінити місце проживання і оселитися в Києві стало для Марії новим стартом. Вона прагне жити в країні, яку любить усім серцем, заради якої загинув її чоловік. Саме він відкрив їй українську культуру, літературу, мову, і тепер вона хоче продовжувати цей шлях. Попри всі випробування, вона рухається вперед.

Твір “Схід сонця” Ула Яло, який вона виконала в складі КСОХ, став для неї знаковим. Це була її особиста терапія. Зустріч із КСОХ і “Музичною місією Київ” принесла Марії величезне щастя. Вона відчуває навколо багато любові й безмежно вдячна людям, які відкривають їй свої серця.

“Я не хочу відкладати життя на потім. Маленькі радощі необхідні. Не маємо відчувати сорому за те, що наважуємося радіти, посміхатися і жити”, — каже вона.

Марія прагне допомагати іншим, бути поруч із тими, хто цього потребує. І більше ніколи не відкладати життя.