«Сьогодні ми разом із вами створили світ»
Весняний теплий вечір у величній будівлі Центральної баптистської церкви Києва став справжньою подорожжю крізь красу створеного світу. Концерт Київського симфонічного оркестру і хору (КСОХ) того дня завершився словами диригентки та керівниці Вікторії К.: «Сьогодні ми разом із вами створили світ». І це не було перебільшенням. Саме так відчував себе кожен, хто того вечора слухав монументальний твір CREATION композитора Dan Forrest у виконанні КСОХ та солістів Олени Федюк (сопрано) і Євгена Заморського (баритон).
CREATION — наймасштабніший твір Дена Форреста. Це емоційна музична історія про красу життя, природи та походження світу. Критики називали твір “the most joyful, exuberant piece of music I’ve ever run across” і відзначали його “cinematic quality”. Сам композитор прагнув передати красу Землі та диво її створення через власну музичну мову.




До речі, про музичну мову. Багаторічний пастор цієї церкви, який чув багато концертів КСОХ ще з часів Роджера Макмеріна, сказав після концерту: «Я був просто вражений як виконанням, так і самим музичним матеріалом. У мене склалося відчуття, ніби автор сам був присутній під час створення світу й записував усе мовою музики».
Потужний звук оркестру, майстерне аранжування та багатоголосся хору переносили слухачів далеко за межі концертної зали — до морів, небес, садів і світла. «In the beginning, God…» — ці слова звучали не просто як біблійний текст, а як початок особистої історії кожного слухача. Кожен створював у своїй уяві власний світ, натхненний спогадами, поезією, фільмами чи музикою. Хтось подумки повертався у теплі літні вечори свого дитинства, хтось бачив Венецію, навіть якщо ніколи там не був, а хтось згадував людей і місця, поруч із якими відчував себе по-справжньому щасливим.
Люди, які випадково проходили повз, через відкриті вікна чули звуки із зали і навіть там, на вулиці, зупинялися, аби послухати цю дивовижну музику. “The heavens are telling the glory of God” — ці слова стали лейтмотивом усього вечора. У час, коли люди щодня живуть у напрузі, поспіху й тривогах, такі мистецькі події стають особливо важливими. Вони повертають людину до краси та здатності відчувати.
Саме музика нагадує, що душа потребує не лише новин і щоденних турбот, а й натхнення. Фінал концерту став моментом справжньої єдності. За задумом автора хор почав відбивати ритм оплесками, а зал підхопив його. Усі голоси, усі переживання й уявні світи злилися в одну величну картину, центром якої був Бог.














